Часи Київської Русі давно минули, але «князівства» залишились. Як “пани”та “підпанки” руйнують майбутнє держави

Що було першим: корупція чи закони? Вже навіть важко відповісти.

Протягом останніх 30 років Україна «бореться з корупцію», але ніяк не здолає. Чому? Все дуже просто: скільки реформ не впроваджуй, скільки нових антикорупційних органів не відкривай, але, якщо люди,  котрі займають керівні посади в державних органах, відчувають безкарність та вседозволеність, подолання корупції стає чимось з розряду фантастики Джеймса Камерона .

Час від часу в новинах ми чуємо про гучні корупційні скандали у вищих ешелонах влади, проте не розуміємо, що локальної корупції у віддалених куточках країни не менше, якщо навіть і не більше. У багатьох у свідомості відклалося: корупціонер — це якщо «по-крупному». А от якщо десь далеко і по-дрібному — це просто «низька зарплатня у чиновника, якому треба якось виживати», адже зарплатня у декілька десятків тисяч гривень – це мізерно мало для життя чиновника. А якщо ми вам скажемо, що цей дрібний корупціонер наживається на наших з вами дітях? Картина вже зовсім інша, чи не так?

Наша редакція спільно з іншими незалежними ЗМІ вже декілька місяців поспіль веде журналістське розслідування по факту корупції у сфері освіти в смт Попільня, Житомирська область.  Нагадаємо, що мова йде про досить дивне і незрозуміле призначення на посаду директора Попільнянської гімназії (зараз ліцею) у 2016 році Шуляра Валерія Михайловича.

Розслідування цього факту привело нас до цілої корупційної схеми. Точніше сказати, до виявлення  «феодального князівства», де є «царьок», в якому не працюють Закони України, в якому чхати на потреби свого народу, а власний добробут понад все.

Разом з Шуляром в цій схемі задіяні такі особи: Ільїн В.В. – голова відділу освіти Попільнянської селищної ради, Можарівський О.О. – Голова селищної ради та колишній керманич Попільнянської РДА – Суботенко Р.В..

І ця корупційна схема просто вражає своєю цинічністю та відсутністю моральних принципів.

Спілкуючись з вищевказаними особами склалося враження, що всі ми тут, у Києві, граємося в якусь гру під назвою «боротьба з корупцією», на словах доводимо міжнародним партнерам і донорам про успішне викорінення корупції, затверджуємо всілякі стратегії і програми з протидії корупції, при цьому люди в регіонах залишилися сам на сам із корупційною машиною. Таке відчуття, що люди на периферії навіть не підозрюють, що держава, у якій вони живуть, «бореться з корупцією».

Проблема корупції в регіонах спільна з великими містами: непрозорі тендери, відкати за тендер, монополія на послуги, інформацію, відсутність підзвітності тощо.

Але про все по черзі. Історія почалась з того, що ми виявили ряд «невипадкових випадковостей» у призначенні  пана Шуляра В.М. на посаду директора Попільнянської гімназії у 2016 році. З цими питаннями ми пішли до керівника відділу освіти Попільнянської селищної ради – Ільїна Василя Васильовича. Нагадаємо, що жодних змістовних відповідей на наші попередні письмові запити ми не отримали.

Ані обґрунтування чому призначили Шуляра на посаду директора, який до цього довгий час займав посаду керівника служби у справах дітей і 19 років взагалі не мав відношення до освіти; ані пояснення чому не обрали директора серед завучів, які працювали у школі більше 15 років на той момент та знали клімат школи краще.

Людині, якій нема чого приховувати – не складе труднощів пояснити мотиви призначення Шуляра В.М.. Але якщо людина затято уникає відповіді на прості запитання – висновок напрошується сам.

Закономірно виникає підозра, що Ільїн та Шуляр організували певний «клан»: Ільїн призначив на тепле місце Шуляра, а Шуляр став «смотрящим» ліцею і натомість покірно слухається керівника відділу освіти. Все для того, щоб тихо красти державні гроші, які повинні бути витрачені на дітей.

Нам стало відомо, що на початку кожного навчального року батьки у добровільно-примусовому порядку здають мішками овочі та інші продукти, хоча кожного року держава виділяє чималі кошти на харчування для дітей. Навіть більше – кожного року ці суми ростуть майже удвоє. Красти на харчуванні дітей  – це, без перебільшення, ницість.

Поспілкувавшись з людьми, які так чи інакше були пов’язані з Ільїним, ми зрозуміли, що це вже не просто порушення чи дрібне розкрадання державних коштів – це узурпація влади в освітній сфері Попільнянської селищної ради.

Проте для пана Ільїна байдуже: реорганізація Попільнянської РДА, зміна влади – він все одно залишається на тій самій посаді. І щось нам підказує, що далеко не через добрі та чесні наміри покращити якість освіти  в смт Попільня.

Здається, що ні для кого не секрет, що в маленьких селах, смт, ОТГ вже давно існують «князівства», де є «цар», а всі інші – це його «кріпаки», які сплачують йому дань. Виходить, що чесними та добросовісними людьми правлять лицемірні особи, в яких відсутні морально-етичні норми.

Також нам став відомим факт махінацій Ільїна Василя Васильовича з тендерами. А саме те, що він роздає вказівки, які компанії повинні виграти у тендері. Стає очевидним те, що це робиться з матеріальних мотивів.

Скільки б держава не виділяла коштів на освітні потреби, якщо місцевому «царю» потрібні гроші, він зробить все для того, щоб їх отримати. Потім ми дивуємося, чому в країні занепад, а в державних установах – все настільки погано.

У 2018 році в Україні почалась реорганізація закладів освіти. В наслідок чого до складу Попільнянського ліцею приєднались:

• Саверецька філія
• Парипська філія
• Миролюбівська філія

Тобто, тепер усі фінансові та організаційні питання проходять лише через Попільнянський ліцей. Можемо уявити, як зрадів пан Ільїн В.В., коли зрозумів, що тепер ще легше можна буде провертати фінансові махінації. Адже всім тепер завідує «смотрящий»  пан Шуляр.

З великою надією та певною долею наївності ми вирішили поспілкуватися з самим Головою Попільнянської селищної ради – Можарівським Олегом Олександровичем. До останнього в нас жевріла надія на те, що Олег Олександрович просто не знає про незаконну діяльність Ільїна В.В., але всі сподівання було зруйновано з першої хвилини спілкування з Головою.

Ми так і не зрозуміли, чи за прозорість Олег Олександрович, чи «мабуть за прозорість».

Ми запитали пана Можарівського: чому його підлеглий Ільїн В.В. ігнорує низку наших інформаційних запитів. На що Олег Олександрович не зміг дати чіткої відповіді, дивлячись на нас нетямущими очима, начебто ми інопланетні прибульці.

В ході спілкування з Олегом Олександровичем в нас склалося враження, що це не ми, журналісти, прийшли до нього, а це він бере у нас інтерв’ю і це саме ми повинні відповідати на його запитання:  хто саме переуклав контракт з Шуляром В.М. у 2018 році та прикрасив його своїм підписом?

 Ми помітили, що у попільнянських держслужбовців існує тільки два способи відповідати на питання преси. Перший – це не відповідати взагалі, просто уникати відповіді. А другий спосіб – це задавати те ж саме питання у відповідь, адже найкращий захист – це напад. Проте є одне «але» – ми прийшли з миром, нам потрібна лише правда, чесність та прозорість, а тому демонструвати неповагу та агресію щодо журналістів для свого захисту – не має сенсу.

Через 3 хвилини нашого спілкування з Головою селищної ради до кабінету без запрошення забіг ще один тутешній “пан”, Суботенко Роман Васильович, і навіть не представившись, одразу ринувся «відповідати на запитання» , які, щоправда, адресувались до пана Можарівського О.О.

Як виявилось, пан Суботенко Р.В. займає посаду заступника селищного голови  з питань діяльності виконавчих органів. До звільнення у 2019 році у зв’язку з виборами Президента України – був Головою Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області. Тобто довгий час він завідував усім, що відбувається в його громаді, зокрема, й в смт Попільня. Ми не маємо права стверджувати чи звинувачувати кого-небудь, але виникає закономірна підозра, що Суботенко  Р.В. не просто знає корупційні схеми, а довгий час приховував це. Адже саме під його керівництвом у 2016 році був призначений Шуляр В.М. на посаду директора Попільнянської гімназії.

До вашої уваги коментар Суботенка Р.В. щодо призначення Шуляра В.М. у 2016 році на посаду директора Попільнянської гімназії.

Суботенко Роман Васильович пояснив мотиви призначення Шуляра у 2016 році тим, що начебто в школі були «кланові конфлікти» і на директора вчиняли тиск, тому вирішили призначити людину «зі сторони». Судячи з усього – саме зі сторони панів Ільїна та Суботенка. Панове Василю Васильовичу та Романе Васильовичу, кому ж як не вам казати про «клани» у смт Попільня? Таке відчуття, що Попільня живе у якомусь американському трилері про італійську мафію, де вирує «битва кланів».

Але все набагато простіше. З перевірених джерел нам стало відомо, що ті горезвісні «клани» (а насправді – просто чесні люди), про які розповідав Суботенко Р.В., чинили б супротив незаконній корупційній діяльності місцевого «царька» у намаганні відмивати дерибан державних коштів. Тому на посаду була призначена  слухняна людина.

На наше запитання – чому не розглядали інші кандидатури у 2016 році на посаду директора Попільнянської гімназії, Роман Васильович почав звинувачувати нас у некоректності запитань. Романе Васильовичу, це Ваші відповіді некоректні, абсурдні та обурюючі. Хочеться вірити, пане Суботенко, що ви зробите певні висновки і навчитесь адекватно сприймати реальність та чемно спілкуватись з пресою.

Нагадуємо, що Шуляр Валерій Михайлович є публічною особою, а тому згідно Закону України Про доступ до публічної інформації пан Ільїн повинен надати за запитом скан-копії документів з особистої справи Шуляра, зокрема, трудової книжки. Але вже довгий час Ільїн Василь Васильович ігнорує наш запит.

Даний факт прокоментував Суботенко Роман Васильович.

Приходячи на певну “системну”посаду, людина найчастіше вже знає, що її справа — «брати і ділитися» з вищестоячими незаконно нажитим. Стаючи частиною корупційної системи, людина просто дотримується правил гри, виявляє лояльність стосовно системи. Дуже важко зрозуміти хто саме «царює», у випадку, коли минулі керівники – стають заступниками теперішніх.

Але є факт: на майбутньому нашої держави, на дітях, не просто економлять, їх підло обкрадають. Цим самим зменшують шанси на успіх України, як нації.

Україну знищують не високі чини, не люди, що масово виїжджають за кордон, а оті «царьки», котрі, як черв’яки роз’їдають яблуко зсередини, оті  “феодальні клани”, які захланно напихують свої кишені.

Корупція робить неймовірно важким виживання населення, реформування інвестування, розвиток й демократизацію України. Для подолання корупції в нашій країні бракує людей, які генетично нездатні переступати моральні норми.

Корупція – тіньова складова нашого життя, тому боротися з нею – це як, наприклад, боротися з тінню – майже неможливо. Але головне слово тут  – майже , майже неможливо, а тому – надія ще є. Одними з дієвих способів боротьби з корупцією є повідомлення про такі факти до відповідних органів та розголос цієї справи, зокрема у ЗМІ.